» » » Методичні рекомендації
Пешеходный / Правила : Методичні рекомендації

Методичні рекомендації

Методичні рекомендації підготовлено на підставі багаторічного власного досвіду участі у суддівстві змагань з техніки пішохідного туризму. Мета рекомендацій - створення умов для уніфікації підходів щодо облаштування технічних етапів, діяльності суддів та оцінки дій спортсменів.

            Зазначені рекомендації є першою частиною більш широкої розробки і охоплюють лише питання побудови, облаштування та окремі аспекти організації суддівства технічних етапів на дистанціях змагань з техніки пішохідного туризму. В подальшому планується підготовка рекомендацій по складанню супроводжуючої документації та інформаційних матеріалів про технічні етапи.

            Усі пропозиції, зауваження, відгуки на запропоновану роботу просимо надсилати на адресу Виконкому Федерації спортивного туризму України: 01001, м.Київ, а/с 497;   e-mail: sporttourism@optima.com.ua

 

Частина І.

Технічний етап змагань з техніки пішохідного туризму

 

  1. Технічний етап як елемент дистанції

 

1.1. Технічний етап – це визначальний елемент дистанції у всіх видах змагань із техніки пішохідного туризму.

Саме складність етапів, іх певна кількість  визначають, головним чином, клас дистанції. Складність кожного етапу знаходить своє відображення в умовній складності етапу (1А, 2Б, 3А та інше) та бальній оцінці етапу, що визначається згідно з таблицею 6 “Оцінка етапів дистанції” Правил і примітками до неї. Перелік технічних етапів і спеціальних завдань регламентується п.2..1.7  Правил. Крім цього можуть бути й інші технічні етапи та спеціальні завдання, порядок їх, застосування регламентується пунктом 2.1.8 Правил.

Технічні етапи розміщуються навколо перешкоди, яку команда мусить подолати певним обумовленим способом, що жорстко визначається Правилами, Положенням, Умовами.

Тим, як саме облаштовано етап задаються умови та ставляться перед командою завдання по подоланню перешкоди. Чим вище клас дистанції – тим вони нестандартніші, жорсткіші , потребують застосування технічно складніших прийомів і демонстрації більш високої тактичної, технічної, фізичної підготовленості учасників.

Складність технічного етапу має бути такою, щоб середня ланка учасників змагань (за кваліфікацією) долала його з напруженням.

При цьому треба, щоб розв'язання завдань, що ставить технічний етап перед спортсменами, було багатоваріантним, мало кілька успішних рішень (насамперед при цьому команди, що стартують у кінцівці  не будуть мати значної переваги від позиції старту). Етап не повинен мати якийсь один спосіб (тактичний, технічний, або інший) долання перешкоди (так званий “ключовий”), який надавав би перевагу над іншими способами, бо тоді тактика й техніка всіх команд на етапі уодноманічуються, що значно звужує спектр навичок, що мусять продемонструвати спортсмени.

Ще одне змістове навантаження технічний етап несе, як засіб виховання у команд певної культури роботи при доланні перешкоди. Як і в туристських походах, долання перешкоди не допускає поверхового ставлення, необміркованих, невірних або хибних і необачних дій. При виході  на долання перешкоди команда має бути повністю готовою до цього. А саме: мати план долання перешкоди, визначити технічні прийоми, що будуть застосуватися, тактичну побудову роботи команди, способи організації страховки, провести розрахунок необхідного спорядження тощо. Тому, вхід на територію технічного етапу має бути невипадковою, обміркованою дією, означати, що команда до долання перешкоди готова. Вихід з території технічного етапу має бути теж невипадковою дією й означати, що команда, згідно Умов, завдання по доланню перешкоди виконала і разом із спорядженням готова для подальшого долання дистанції.

 

1.2. Вимоги до облаштування території етапу можна сформулювати наступним чином:

                  1.2.1. Технічний етап повинен мати чіткі межі, що відокремлюють на місцевості його територію. Має бути чітко виділена межа, за якою починається технічний етап і де він закінчується (старт-фініш етапу).

                  1.2.2. Внутрішня побудова етапу має визначити його складність і надати змогу всебічно перевірити рівень підготовки учасників змагань до долання певної перешкоди (відповідно до їх спортивної кваліфікації).

                  1.2.3. Вимоги, що до долання технічного етапу повинні бути максимально чітко викладенні в Положенні, Умовах і доведенні до учасників змагань. Для виділення етапу на місцевості використовуються такі лінії:

а) Обмежувальна лінія (позначення ОЛ).

Колір червоний, рожевий. Може виділяти ”Ділянки етапу”, “Зону перешкоди”, “Коридор руху”. Вихід за обмежувальну лінію не допускається – карається відповідно до Правил.

Прилягає, як правило, впритул до поверхні грунту  або схилу, скелі.

б) Контрольна лінія (позначення КЛ).

Колір жовтий, оранжевий. Виділяє “Небезпечну зону”. Вихід за контрольну лінію карається відповідно до Правил.

в) Інші лінії маркірування (позначення ІЛ).

Можуть виділяти “ Коридор руху”, “Ділянки етапу”. Визначаються на місцевості вовчатником або прапорцями (при цьому лінія може носити умовний характер між прапорцями). Як правило, не лежить на поверхні, а розміщується на відстані від неї. Вихід за  “Інші лінії маркірування  “ не допускається. Заступ за них не фіксується, а от при неодноразовому навмисному їх перетинанні учасники можуть бути зняті, після попередження суддів.

г) Лінії старту і фінішу (позначення ЛС, ЛФ).

Колір синій, фіолетовий. Виділяють на місцевості місця, де команда має починати і закінчувати етап. Якщо учасники команди виконують дії по доланню Зони перешкоди (страхують, натягують поліспаст, контролюють учасника або інше) то лінії старту і фінішу для них є як обмежувальні. Після початку роботи на етапі і до його закінчення учасники команди можуть вільно  перетинати лінії старту і фінішу, вносити й виносити спорядження, що не задіяно в роботі на етапі по доланню “Зони перешкоди”.

д) Подвійна обмежувальна лінія (позначення ПО).

Колір червоний, рожевий. Виділяє “Ворота”, через які учасники можуть входити до Зони перешкоди і виходити з неї.

 

1.3. На практиці застосовуються дві форми облаштування етапу – це “Повна форма” і “Неповна (спрощена) форма”. При “Повній формі” – більш чітко формалізується суддівство, зменшується фактор суб’єктивізму (чіткість початку і закінчення роботи на етапі, територіальна визначеність на місцевості та інше). Але вона потребує ретельної підготовки при постановці, високої кваліфікації начальника дистанції і старшого судді етапу. “Неповна (спрощена) форма” – допускає двозначність при оцінці дій команди, ускладнює визначення моменту початку і кінця роботи на етапі, підвищує суб'єктивний фактор суддівства.

 

Весь документ: metodichka-sudejstvo-oborudovanie-yetapov-bobenko.doc [124 Kb] (cкачиваний: 69)

Поделиться новостью:

ДФСТ

Днепропетровская областная федерация спортивного туризма - занимается организацией и поддержкой спортивных и туристских мероприятий на территории Днепропетровской области.

Популярные записи

Контакты